5 новел фінансового моніторингу

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX впроваджує низку нововведень у сфері фінансового моніторингу.


Презентуємо аналіз п’яти новел, які вплинуть на бізнес уже з 28 квітня 2020 року.

1. Використання ризик-орієнтованого підходу


Ризик-орієнтований підхід — новела, яка передбачає підхід до визначення (виявлення), оцінки (переоцінки) та розуміння ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують їх мінімізацію залежно від рівня (п. 53 ч. 1 ст. 1 тут і далі Закону № 361-IX).


Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний пропорційно характеру й масштабу діяльності враховувати критерії ризику, пов’язані з:

  • клієнтами;

  • географічним розташуванням держави реєстрації клієнта;

  • географічним розташуванням установи, через яку клієнт здійснює передачу (отримання) активів;

  • видом товарів і послуг, що клієнт отримує від суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

  • способом надання (отримання) послуг (ч. 1 ст. 7).


Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний:

  • здійснювати оцінку й переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності;

  • документувати результати оцінки й переоцінки ризиків;

  • підтримувати в актуальному стані ризик-профіль суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності,

  • підтримувати в актуальному стані ризик-профіль клієнтів інформацію щодо оцінки ризиків, що становлять для нього клієнти (ч. 2 ст. 7).


Суб’єкт первинного фінансового моніторингу визначає критерії ризиків самостійно у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу з урахуванням:

  • критеріїв ризиків, встановлених Національним банком України та Державною службою фінансового моніторингу України;

  • типологічних досліджень у сфері запобігання та протидії, підготовлених спеціально уповноваженим органом та оприлюднених ним на своєму вебсайті;

  • результатів національної оцінки ризиків;

  • рекомендацій суб’єктів державного фінансового моніторингу (ч. 2-4 ст. 7).


Новий ризик-орієнтований підхід у фінмоніторингу продовжує принципи аналогічного підходу, впровадженого при здійсненні валютного контролю в рамках валютної лібералізації (Закон України «Про валюту і валютні операції»), та допоможе зменшити бюрократизований процес виявлення та перевірки клієнта.

2. Зміна умов для моніторингу


Порогова сума фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, підвищена зі 150 000 грн до 400 000 грн, а для суб'єктів, які надають послуги у сфері азартних ігор, до 30 000 грн.


Перелік ознак обов’язкової перевірки скорочено з 17 до 4, і тепер моніторингу підлягатимуть такі фінансові операції:


1. операції, один з учасників якої або банк учасника знаходиться в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення:

  • зарахування коштів

  • переказ коштів;

  • надання кредиту (позики);

  • отримання кредиту (позики);

  • здійснення інших фінансових операцій;

2. операції щодо PEP:

  • політично значущих осіб;

  • членів сім’ї політично значущих осіб;

  • осіб, пов’язаних з політично значущими особами;

3. з переказу коштів за кордон, у тому числі до держав, віднесених Кабінетом Міністрів України до офшорних зон;

4. операції з готівкою:

  • внесення коштів;

  • переказ коштів;

  • отримання коштів (ст. 20).

Окремо закон виділяє підозрілі фінансові операції: моніторинг щодо них проводиться незалежно від суми. До цієї категорії належать фінансові операції або спроба їх проведення, якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони:

  • є результатом злочинної діяльності;

  • пов’язані чи стосуються фінансування тероризму;

  • пов’язані чи стосуються фінансування розповсюдження зброї масового знищення (ст. 21).

3. Методи належної перевірки


Закон впроваджує один з міжнародних стандартів у сфері фінансового моніторингу — належну перевірку. Це поняття охоплює заходи з:

  • ідентифікації та верифікації клієнта, його представника;

  • встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності;

  • отримання структури власності клієнта з метою її розуміння;

  • отримання даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника клієнта;

  • верифікації його особи кінцевого бенефіціарного власника клієнта за наявності;

  • встановлення (розуміння) мети й характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції;

  • проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин і фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність і ризик та, в разі необхідності, про джерело коштів, пов’язаних із фінансовими операціями;

  • забезпечення актуальності отриманих й існуючих документів, даних та інформації про клієнта (п. 34 ч. 1. ст. 1).


Окремо Закон передбачає спрощені заходи належної перевірки, які суб’єкт первинного фінансового моніторингу здійснює на основі ризик-орієнтованого підходу стосовно клієнтів, ділові відносини з якими та фінансові операції без встановлення ділових відносин яких:

  • становлять низький ризик;

  • є пропорційними виявленим ризикам;

  • можуть передбачати зменшення частоти та обсягу дій з моніторингу ділових відносин;

  • можуть передбачати зменшення частоти та обсягу збору додаткової інформації щодо ділових відносин (п. 57 ч. 1. ст. 1).


Також Закон передбачає посилені заходи належної перевірки, які суб’єкт первинного фінансового моніторингу здійснює на основі ризик-орієнтованого підходу стосовно клієнтів, ділові відносини з якими та фінансові операції без встановлення ділових відносин яких:

  • становлять високий ризик,

  • є пропорційними виявленим ризикам

  • спрямовані на мінімізацію ризиків,

  • передбачають збільшення частоти та обсягу дій з моніторингу ділових відносин;

  • передбачають збільшення частоти та обсягу збору додаткової інформації щодо ділових відносин (п. 49 ч. 1. ст. 1).

4. Нові заходи для встановлення кінцевих бенефіціарних власників (UBO)


Закон посилює вимоги до суб’єкта первинного фінансового моніторингу для встановлення UBO клієнта та передбачає наступні заходи:

  • витребування й отримання від клієнта - юридичної особи його структури власності

  • встановлення щодо трасту або іншого подібного правового утворення відомостей про:

✅ засновників;

✅ довірчих власників;

✅ захисників у разі наявності;

✅ вигодоодержувачів (вигодонабувачів)

✅ групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів);

✅ будь-яких інших фізичних осіб, які здійснюють вирішальний вплив на діяльність трасту або іншого подібного правового утворення, в тому числі через ланцюг контролю або володіння;

  • встановлення щодо трасту або іншого подібного правового утворення інформації, яка б надала можливість у момент виплати чи реалізації належних прав встановити особу вигодоодержувачів (вигодонабувачів);

  • використання даних, що містяться в офіційних документах, офіційних або інших джерелах;

  • вжиття належних заходів для перевірки достовірності інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника;

  • вжиття належних заходів для переконання в особі UBO за його наявності, здійснюючи обґрунтовані заходи для розуміння права власності (контролю) та структури власності (ч. 7 ст. 11).


При встановленні UBO клієнта суб’єкт первинного фінансового моніторингу:

  • не повинен покладатися виключно на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

  • повинен виконувати вимоги щодо використання ризик-орієнтованого підходу (ч. 7 ст. 11);

  • повинен повідомляти Державну службу фінансового моніторингу про розбіжності між відомостями про UBO клієнта, які містяться в ЄДР, та інформацією про UBO, отриманою в результаті здійснення належної перевірки клієнта не пізніше десятого робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому були виявлені розбіжності (пп. г) п. 8 ч.2 ст. 8).

5. Верифікація клієнтів на відстані


На відміну від чинного регулювання, яке вимагає фізичної присутності клієнта для перевірки, Закон № 361-IX деталізує поняття верифікації як заходи, що вживаються суб’єктом первинного фінансового моніторингу з метою:

  • перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб’єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних;

  • підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність (п. 6 ч. 1 ст. 1).

Катерина Рожкова, перший заступник Голови Нацбанку України, роз’яснила, що процедура віддаленої верифікації буде детально розроблена до 28 липня 2020 року. Вона передбачатиме використання BankID, кваліфікованого електронного підпису, відеотрансляції, дистанційного зчитування даних через NFC, платежів на окремий рахунок банку з особистого рахунку клієнта, а також можливість здійснення верифікації шляхом залучення зовнішніх сервісів.

Просмотров: 69Комментариев: 0